Get Adobe Flash player

Лічильники

Реклама

Баннер

СОВІСТЬ І ПРАВДА ОГНІЩАНИНА

СОВІСТЬ І ПРАВДА ОГНІЩАНИНА

Вчення «Великого Вогню»

 

Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!

Леся Українка «Лісова пісня»

 

Глава перша

 

Інколи, коли дивишся на небо у ніч магічного повного місяцю, а вітер шепоче ледь чутні казкові слова, моя душа чує голос пращурів. Підійміть погляд над буденним, пізнайте красу грози та таємне світло далеких зірок, силу небесних струменів дощу, та силу вітру, що проймає до кісток. О могутній Перуне! Подаруй мені перемогу! Подаруй силу розуму нашому! Нехай піде страх, і з’явиться слава.

    

Люди, що сповідують вчення Великого Вогню, називають себе огніщанами. Огніщани вірять, що душі наших великих пращурів не загинули, ми називаємо їх навіями, або народженими на віки. Навії пам’ятають про своїх нащадків та допомагають нам, як і ми зобов’язані пам’ятати про наступні покоління. Це і є совість, наша головна сила та основний моральний закон. Ми постійно відчуваємо присутність предків у своєму буденному житті, але майже не звертаємо на це увагу. Іноді вони приходять до нас у наших снах, бажаючи допомогти порадою, але і тоді ми дуже рідко їх можемо зрозуміти. Треба знати, що душі предків живуть не в якомусь окремому потойбічному світі, вони є часткою нашої власної душі, тримаючись у цьому світі завдяки нашим власним живим тілам, бо це їх кров тече у наших жилах.

Першою людиною, яка поєднала живу силу полум’я і людську душу, був пращур Сварог. Легенди називають його першим орачем і першим ковалем, батьком сонця і навіть самим сонцем, але не за те шанують його огніщани. Дванадцять тисяч років тому Сварог заповів одному мужу жити з однією жінкою, а одній жінці з одним чоловіком. Так з’явився моральний закон, який ми називаємо Законом Сварога. Шлюб, кохання, подружня вірність, любов до дітей та онуків – ось риси святої людини. Споконвічно наші предки саме так відрізняли праведну і добру людину від неправедної. Любов у шлюбі – це святий дар пращура Сварога. Вогнем палає любов у наших серцях, даруючи нам безсмертя. Любов перетворює парубка на дорослого мужа, робить з дівчини чарівну жінку. З’єднуючись у коханні, дві души стають єдиним цілим, народжуючи нове життя. Юнак і дівчина - це неповні духовні істоти. Немає в світі кращого подарунку ніж подружня вірність, яку дарують один одному кохані люди, живучи праведним подружнім життям. Люди, які не розуміють і не цінують Закону Сварога гублять свої душі, їх тіла завчасно старіють, вони стають легкою здобиччю злих сил.

 

Відчуваючи наближення смерті, могутній пращур Сварог заповів віддати своє тіло полум’ю. Так з’явився Великий Вогонь, бо мудрий Сварог поєднав свою душу з вогнем, ставши безсмертним володарем вогненних пелюсток. З того часу існує звичай спалювати тіла тих, хто закінчив свій земний шлях. «Слава Сварогу!» - кажемо ми, розпалюючи вогонь. Дух Сварога приходить до нас, а з ним приходять наші навії. Часточка їх души завжди з нами у вогнищі святого багаття. Не даремно шанували наші батьки піч, вважаючи її головним місцем в оселі.

Мерехтять пелюстки вогню між важких кам’яних брил. Далекі зорі сяють на темному небі, а у долині стелеться туман. Вкриті росою трави на високих могилах. Подивіться – там, у могилах, прахом стали тіла ваших пращурів, самі ж вони поруч з вами. Сила їх пробуджується тоді, коли ви самі зможете її використовувати. Кличте навіїв при повному місяці! Кличте навіїв після полуночі! Вогонь, Небо, Земля силу дадуть. Кличте їх. Вони прийдуть.

На живому вогні і їжа смачніша, і сили більше дає. Пригадайте Сварога! Дерева довгими роками накопичували силу Сонця, пили живі соки Матері Сирої Землі. Згораючи у вогні гілки дерев миттєво віддають нам ту силу, яка була накопичена довгим часом. Вогонь дає силу, вогонь лікує, вогонь дає нам можливість відчути силу навіїв. Візьміть силу вогню! Зміцніть у своєму тілі! Скрипіть вогнем свою душу! Великого Сварога не забудьте пом’янути. Він подарував нам вічне життя. Ми повинні бути гідними синами своїх батьків, ми повинні нести їх живі душі у майбутнє, в безсмертя.

Всесвіт пронизаний незчисленною кількістю духовних сил і випромінювань. Він завжди існував і завжди буде існувати. Зігріта лагідним сонцем Земля, наша Мати, стала колискою життя. Духовну силу неба (Даждьбога), духовну силу вітра (Стрибога), завжди шанували наші пращури, які споконвічно жили в країні, яка до часів недавніх звалася Русь. 

Люби того, хто силу дає духу твоєму. Слухай Землі голос, бо це голос твій. Прийде Даждьбог – стань небом! Прийде Стрибог – стань вітром! Прийде Сварог – стань звіром! А прийде Перун – стань громом і блискавкою!

 

Глава друга

 

І прийшов Перун з земель де Даждьбог прокидається. І було три сина у нього – Перун, Одін і Водан. І прийшов Род, і сини його, і сіли по річці, що зараз Істр (Дунай) зветься. І пішов Род небесною твердю на шлях володіння Розумом, а синам своїм владу залишив велику – Перун сходом став правити, Водан – заходом, а Одін – північчю. І від Перуна род свій ведемо ми. Силу він нам дарую вічну, Розум тіла і духа надає. О могутній Перун! Дай нам сили своєї часточку! Дай дощ літній! Дай сніг зимній! О Перун! Скрий і примнож силу нашу! Покарай того, хто живе і беззахисне життя лишає! Покарай хрест, бо забудуть тебе онуки твої, але не сховаються від стріл твоїх! О Перуне! Дай Розум! Буде розум, буде і сила.

 

Наші пращури були білими людьми з світлою душею, з білою шкірою і світлими очима. Вони не визнавали рабства, жили своїм власним трудом, допомагаючи один одному, бо щастя і нещастя в громаді вільних людей вважалися спільною справою. Вони поважали старших і гідно виховували дітей, вчили їх жити в ладі з природою. Так було від часів Сварога. Наші предки мали хліб і до хліба, вороги обминали їх далекою дорогою, бо мужі завжди були вправні зі зброєю, готові боронити рідну землю. Правителі не будували собі пишних палаців, бо обиралися громадою з наймудріших і найхоробріших мужів. Вожді цінували правду і честь вище золота. Так було довгі віки, і звикли люди до мирного життя й здавалось, що так буде завжди. Не готувались мужі до бою, жерці не відчули небезпеку.

Велике лихо сталося на нашій землі в давні часи. Вороги прийшли з півдня жорстокі, спалювали і грабували поселення, вбивали наших предків, полонили жінок і дітей. І не було кому захистити рідну землю, горем засіяну і кров’ю политу. На допомогу прийшли далекі родичі зі Сходу. Це був Род зі своїми могутніми синами, а також плем’я його. Вони розпорошили лави ворогів і знову запанував мир і спокій на нашій землі. Правителем нашої землі став син Рода, кого ми зараз називаємо Перуном. Легенди говорять, що він був настільки могутній духом, що з його рук виривалися блискавки, які вражали ворогів. Коли закінчився його земний шлях, Перун поєднав свою грізну душу з грозовими хмарами, тому ми як свято сприймаємо першу весняну грозу, бо це є свято пробудження Перунового. Синів Рода ми називаємо Перуном, Одіном і Воданом, а балтійські народи називають їх Перкунасом, Патолсом і Потрімпсом, а скандинави звуть їх Одін, Вілі і Вьо. Від синів Перуна походять княжі роди слов’янські й балтські. Довгий час боронили вони нашу святу землю від лютих ворогів, слідкували за дотриманням звичаїв і правди.

Князь був не лише правителем і головою військової дружини, а й головним жерцем, який був старшим на священних обрядових дійствах. Князя обирали серед представників поважного княжого роду. Він повинен був бути мудрим чоловіком і могутнім воїном, бо за звичаєм саме князь був перший перед військом на початку битви, його доблесть і духовна сила наповнювали хоробрістю серця ратників, кликали їх до перемоги. Наші предки зверталися до Перуна перед боєм, він дарував їм надзвичайну силу, яку жоден ворог не міг подолати.

Князь з наближеними людьми також їздив по людях, де влаштовував жертовні свята, і прийняти князя вважалось великою честю, бо удача князя переходила до тих, хто був поруч з ним. Йому підносили подарунки, які допомагали утримувати боєздатну міцну дружину. Якщо подарунків було забагато, то залишок князь дарував іншим людям і це теж було дуже почесно. Головним атрибутом князя був меч, це духовна і обрядова зброя.

Звичай предків навчав молодих людей шанувати зброю і воїнське мистецтво. Кожен юнак мріяв стати дорослим мужем і прийняти присягу воїнську. Кожен дорослий чоловік повинен вміти захистити себе, свою честь і свою родину, своїх дітей, свою батьківщину. Слабкому духом не під силу бути вільною людиною, а на світі немає нічого цінніше волі.

 

Чорні хмари йдуть з півночі, женуть їх вітри, онуки Стрибожії, а під хмарами мерехтять сині блискавки. Чуєте? Перун важким кроком прямує до нас. Бути грому великому! Силу візьміть у блискавки! Силу візьміть у грому! Душу дощами скрипіть! Бо нема в світі нічого, щоб силу цю перемогло. Слава Перуну!

 

Глава третя

 

Коли вітер пронизує до кісток, коли до полуночі ближче, світлі постаті навіїв повстануть перед тобою, відчуєш силу, що по тілу прокотиться синіми сполохами.

 

Наш світ пронизаний величезною кількістю тонких енергетичних випромінювань. Їх можна поділити на два типи – дух живої природи і дух неживої природи. Цю силу можна відчути і побачити, від шкідливої сили можна захиститися, а добру силу можна використати для зміцнення власного духу. Три тіла є в людини – тіло плоті, тіло духу, і тіло розуму. Вони пов’язані між собою і коли плоть захворіє, то це відображається на духовному тілі, і так само занеможе плоть, якщо в людини рани духовні. Живучи в гармонії з оточуючим світом, постійно зміцнюючи тіло духовне і тіло плоті, людина скріплює тіло розуму, що є шляхом в безсмертя. Шануй Правду, живи по Совісті, шануй Мати Сиру Землю, своїх пращурів і своїх дітей, навіть ще ненароджених, і прийде сила до тіла розуму, і приймуть навії тебе до сонму свого.

Доторкніться до чорного каменя. Він пам’ятає дотики ваших навіїв, запам’ятає і ваш дотик на віки вічні. Скріпіть синь духу, зміцніть злато розуму, вгамуйте плоть від крові до кісток, тоді відчуття сили перекиньте до рук, надягнувши на себе духовну броню. Легкий подих вітру Стрибожого мудрість тіла підсилить.

Дерева і трави, небо і земля, вогонь між камінням, всюди сила тече духовна – випий її як солодкий мед! Пригадай силу синів Рода, поклич їх духом своїм. Міцно стисни кулак десниці своєї. Пам’ятай! Перун і брати його з тобою! Подолай страх плоті, на чоло перекинь силу духу, міцніше стискай кулак десниці. Бий! Все, що вороже тобі заважає, розбий лихі чари, що оплутали тебе! Бий духом своїм, не приносячи смерті. Бий! І поклич Перуна силою, що біля серця твого палає. Поклич Сварога Великим Вогнем злата розуму свого. Вони прийдуть до тебе, обгорнувши дотиком могутності своєї. Прокричи їм славу, що приніс тобі їх розум. І залиш собі сили їх часточку. І бережи Правду, що принесе тобі розум. Буде розум, буде і сила! Ти – воїн духу, що береже споконвічну мудрість пращурів. Пишайся цим! Бо ти є онуком Перуна, бо ти є правнуком Сварога, ти серед братів, а навії твої поруч з тобою. Підіймаючи руки до гори ти береш силу неба, Мати Земля силу дає, могутній вогонь Сварога не опалить тебе, а залізо вороже не влучить в тебе. Бо навії твої завжи поруч з тобою. Міцніше стискай кулаки, долонею скріпи тіло духу свого, броню утворивши від ворожих чар. Зміцнюй плоть свою і дух свій. Бо прийде час і Перун покличе тебе до битви.

Не завжди правда перемагає в світі, не кожне лихо можна відвернути, не всі люди живуть розумом, а жадоба, заздрість і брехня є зброєю зла споконвічно.

 

Будь міцним! Бережи Правду! Допоможи нам мудрий Сварог! Допоможи нам могутній Перун! Бо позабудуть, Перуне, онуки тебе, але не втечуть від стріл твоїх!