Чи зміниться щось в Україні на краще після президентських виборів? Думаю, це питання ставить собі ледь не кожен громадянин. От тільки дивно, що свої сподівання деякі люди пов’язують з особами Юліі Тимошенко та Віктора Януковича. Невже хтось, дійсно, вірить, що майбутнє України по-справжньому зміниться, коли Президентом стане один з них? Адже по суті ці двоє мало чим відрізняються.

Це було підтверджено, зокрема, фактом відомих переговорів про створення широкої коаліції і наміром внести антидемократичні зміни в Конституцію. Ті події вкотре довели, що мета у цих політиків одна – сконцентрувати всю владу у своїх руках. А якщо це не виходить, то поділити на двох.

Я вважаю, що Президентом України в жодному разі не повинні стати ані Юлія Тимошенко, ані Віктор Янукович. Бо, починаючи з 2002 року, вони й так фактично керують країною! Якщо не враховувати незначний термін перебування на чолі уряду Юрія Єханурова, ми побачимо, що за цей час в Україні було лише два прем’єр-міністри – Тимошенко та Янукович. За ними тягнеться довгий шлейф різноманітних невдач: галопуюча інфляція, падіння національної валюти, з десяток криз (газова, бензинова, цукрова тощо), корупційні скандали, обман виборців, невиконання обіцянок. Список можна продовжувати. Хіба не очевидно, що саме ці політики відповідальні за нинішній катастрофічний стан держави?

Незважаючи на це, суспільство вкотре підводять до думки: немає з кого вибирати, є тільки два головних кандидати, необхідно голосувати за менше із двох зол. Під такими гаслами БЮТ і ПР вкотре намагаються поділити країну. Якщо це станеться, про будь-які зміни на краще в Україні можна забути.

20 вересня цього року огніщани відзначали день Святовида.

Святкування у Житомирі було дещо незвичним хоча би тому, що проходило на маєтку, який неподалік мого будинку. Це місце особливе, на ньому відчуваєш силу. У цьому переконалися ті, хто був присутній на обрядовому дійстві. І тут немає чому дивуватися. Маєток наче призначений для того, щоби на ньому проводити обряди. Достатньо сказати лише те, що у ньому є пагорб, на якому росте великий дуб. Раніше дубів було більше - близько 20! Один із них знищила блискавка. Неподалік від пагорба протікав невеликий струмок, який, на жаль, зараз вже повністю висох. І взагалі, років 10-15 тому, думаю, духовної сили там можна було відчути набагато більше, аніж зараз. Я досі пам’ятаю, який вигляд мав маєток ще у 1992 році: багато дерев, які наче були посаджені у певному порядку(особливо запам’яталося мені, що уздовж пагорба росли дуби, трохи правіше - береза і липа, причому вона мала п’ять стовбурів, які дивним чином зпліталися), рідкісні рослини (біла полуниця, наприклад). Саме такі картини супроводжували мене на початку мого духовного шляху до Віри Предків. Загальна атмосфера дуже сприяла появі особливих відчуттів близькості до природи та її могутньої сили.

Здавна люди поклонялися камінню, наділяли його потойбічною силою. По всій Землі розкидані оповиті легендами камені, менгіри, мегаліти. Варто згадати Стоунхендж, Карнак, синій камінь на Ільмень озері, Камінну могилу, Камінне село.
Камінне село… У минулому випуску я розпочала оповідь про мандрівку до камінної перлини Житомирщини.
Настав ранок. Прокинулись в сонячному, наповненому піснями лісі і знову пішли до Камінного села. Зранку воно здавалось не таким таємничим і похмурим, сонячні промені зігрівали величне каміння, яке було вкрите росою. Роса переливалась на рослинах і на каменях. Так світло і хороше! Серце наповнилось радістю і захотілось зробити щось магічне. Поки частина групи блукала, ми почали … Андрій взяв сокиру і почав витесувати на одному з дерев зі зламаною верхівкою символ на відродження Камінного села. Нічого нового ми не вигадали, це було саме те, що наші бабусі носять в церкву на Великдень у своїх кошиках. Бабка і викладені біля неї яйця - натяк на чоловічу силу, якої потребує весняна земля. Готову скульптуру я обклала мохом, щоби він прийнявся на дереві. Так захотілось, аби це вже неживе дерево було зеленим, хоча б за рахунок моху. І, хто знає, може, через деякий час наш символ зможе дати справжні пагони. Так народжуються легенди. До нього почнуть приїздити люди і просити кожний своє… Сильні бажання завжди здійснюються, головне – вірити.

Интервью Кристофера Блэкуэлла с Дмитрием Гавриловым - Иггельдом.

В выпуске американского журнала Alternative Religions Education Network http://ogin.mybb3.net/loc.php?url=http://aren.org/newsletter/read.html (издаётся с 2004 г. - 8 раз в год), приуроченном к Осеннему Равноденствию, опубликовано большое интервью волхва Иггельда (официального представителя «Великого Огня» в России) главному редактору бюллютеня Кристофферу Блэквэллу (Christopher Blackwell). Тема интервью - Russian Paganism - современное русское язычество.

Крушение Советского Союза и падение Коммунизма означало конец официозного Атеизма. У русских последовало быстрое развитие религии, проявились не только христианине, мусульманине и иудеи, но также и язычники.

В онлайне, на форуме Международной Языческой Федерации, я столкнулся с сообщениями относительно некоторых из проблем и развития русского язычества, о некоторых сообщает Иггельд. Таким образом, я спросил, нельзя ли взять у него интервью, и он любезно согласился на это.

Конкурс

У вересні редактор газети «ЯЗИЧNИК» Славко Пригода оголосив конкурс серед учасників форуму на кращі статті для нашого видання. Фаворитами зразу стали Беовульф і Ладаслава. Спочатку перемагав Беовульф із невеликим матеріалом, який він назвав «Агітка», ми вже думали що головний приз відправиться у Галичину, але в останні дні конкурсу Фортуна посміхнулась Ладаславі. Вона (точніше її стаття про фестиваль «Поліське весілля») перемогла з перевагою в один голос!

Невеличкий звіт про фестиваль «Поліське весілля».

Просили мати, просили батько...

8-9 серпня в Житомирі відгуляли ІІ фестиваль «Поліське весілля».

Євген Сварожич – Смірнов Євген

Наші читачі запитують, ким був Євген Сварожич, автор книги «ЗОЛОТИЙ ПАВУК ВОД», якого у 2003 році, на жаль, після передчасної смерті, Князь Огін проголосив Пророком Великого Вогню.