- Деталі
- Категорія: Випуск від 25.11.09
- Перегляди: 282
Коли готувався до друку номер газети "ЯЗИЧNИК", нам стало відомо, що помер Євген Олексійович Павленко, духовний вчитель Князя Огіна, один із кращих українських поетів і філософів ХХ століття... Вічна пам'ять!
Ми публікуємо статтю, яка була надрукована у нашій газеті рівно два роки тому та присвячена пану Павленку.
Останній з городян
Євген Олексійович Павленко, історик, лінгвіст, людина – яку Князь Огін називає найкращим із своїх вчителів. Вони познайомились у вісімдесят дев’ятому році, молодий парубок з палаючими вогнем очами, та сивий філософ, чиї очі світилися мудрістю. Важко зрозуміти як такі різні за віком люди змогли стати друзями, крім того Євген Павленко розчарувався у людях, а особливо в єдиному своєму учні, не будемо згадувати ім’я (хоча житомиряни знають, що мова йде про А.). Бо ж він писав доноси у КДБ. Саме на передодні Євген Олексійович написав вірша:
- Деталі
- Категорія: Випуск від 25.11.09
- Перегляди: 217
20 вересня цього року огніщани відзначали день Святовида.
Святкування у Житомирі було дещо незвичним хоча би тому, що проходило на маєтку, який неподалік мого будинку. Це місце особливе, на ньому відчуваєш силу. У цьому переконалися ті, хто був присутній на обрядовому дійстві. І тут немає чому дивуватися. Маєток наче призначений для того, щоби на ньому проводити обряди. Достатньо сказати лише те, що у ньому є пагорб, на якому росте великий дуб. Раніше дубів було більше - близько 20! Один із них знищила блискавка. Неподалік від пагорба протікав невеликий струмок, який, на жаль, зараз вже повністю висох. І взагалі, років 10-15 тому, думаю, духовної сили там можна було відчути набагато більше, аніж зараз. Я досі пам’ятаю, який вигляд мав маєток ще у 1992 році: багато дерев, які наче були посаджені у певному порядку(особливо запам’яталося мені, що уздовж пагорба росли дуби, трохи правіше - береза і липа, причому вона мала п’ять стовбурів, які дивним чином зпліталися), рідкісні рослини (біла полуниця, наприклад). Саме такі картини супроводжували мене на початку мого духовного шляху до Віри Предків. Загальна атмосфера дуже сприяла появі особливих відчуттів близькості до природи та її могутньої сили.