Намісник божий

***

Ти мудрий був, живий Христос.
Але не знав, що вийде з того:
Що у духовне рабство хтось
Тобою вимостить дорогу.

Твою людинолюбства суть
Зведуть до страху й катастрофи.
І за тобою поведуть
Народи цілі на голгофи.

Страждай, корися і мовчи,
В примарному чеканні раю…
А на безвірця ніж точи –
Хай бог тобі допомагає!

Коли у храм святий іде
Вчорашній атеїст на дійство
Й на себе хрест іще кладе,
Яке підступне лицедійство!

Побожний, ледве не в сльозах,
Хоч злодія клеймо на лобі…
Якби не був на небесах
Ти перекинувся б у гробі.

О бідна Україна-Русь,
Що Легко так міняла віри!
Я за одне лише молюсь:
Аби пощезли лицеміри.

Що поклали Папі в лапу?
А чи папа нам поклав?
Чи за так узяв за храпа,
Закотивши лиш рукав?

На тіснім аеродромі
(Хоч майдан такий де є ?!)
При народному огромі
Папа милість роздає.

Індульгенції убивцям.
Всепрощення для ділків.
Все, як треба, як годиться,
Як ведеться із віків.

Обіруч оружні хлопці
І предлати у строю.
Тридцять тисяч охоронців,
Як і ангелів раю!

***

Намісник божий

Папо, Папо! ти не тато:
Учиш пити кров-вино...
Та іще нас кличеш в НАТО.
Та відомо, що воно!..

І радієш, Папо, рано,
Що ми олухи прості,
Що земля обетованна
Україна во Христі.

У сутанах і мундирах,
Не махайте прапорцем.
Не творіть собі кумира,
Коли навіть Папа це.

Кажуть, він намісник Божий...
Ну, а ми чиї тоді?
Чим від нас на бога схожий?
Ніби крапля у воді!

О, братове-християни,
Стадом Папа вас назвав...
Може, й справді стадо!..
З вами
Сам!
З блаженними сльозами
Папі руку облизав!

Земляки мої хороші,
У який живете час?!
Все б нічого... Аби гроші!
Але ж соромно за вас!

Вимирає Україна.
На своїй землі чужі...
І протерлися коліна
На останнім рубежі...

Ні на кого не молюся.
Але тут не помилюсь.
Й на Сварога озирнуся:
Порятуй Вкраїну-Русь!

26.06.2001

***

В латинському чи іншому обряді
Моліться Богу кожен по собі.
Молитви це не шоу, не паради
І не політика минуща, далебі.

Душа від космосу. Й від першої печери.
Вона своя! А не чиясь мета.
Все інше суєслів’я і химери,
І, як сказав апостол, суєта.

Піти у схимники? А чи у протестанти?
Чи з відчаю лягти на дзот, грудьми?
Чи з опалу піти у комерсанти,
Де вірою торгують і людьми?

Були царі помазаники Божі.
Були посланці Бога – шахраї...
Єдиновірці жебраки й вельможі,
Жреці й раби, пани і холуї.

Ви кажете: всі рівні перед Богом!
Чому ж освячена нерівність на Землі?
(Я добре знаю, що іду не в ногу
І наступлю комусь на мозолі...)

Небесного гріха не побоюся.
І пекла теж. Сповідаюсь отут:
На цій землі, де вперше посміхнувся,
Де суд страшний – лише народу суд!

В благословенні зводиться десниця,
Немов комусь погрожує вона...
І в божім лику проступає вбивця
Святого Ярослава Галана.

28.06.2001