Привіт. Мене звуть Ладаслава і я хочу розповісти Вам про одну весняну мандрівку.
На півночі Житомирської області, в Олевському районі, на території лісництва розташована унікальна пам'ятка геології, історії, біології, краєзнавства і магії - Камінне село. Знайти його просто: їдете до Олевська, далі - до с.Устинівка, а від села - пішкі кілометрів п'ять лісом (якщо заблукаєте, то спитайте дороги у лісовика, при умові, що захопили йому подарунок - хліб і яйця).
Дорогу ми знайшли без проблем. Доїхали до Олевська, а там "взяли язика". Не одного, а двох тутешніх журналістів. Дорогу показували вони.
Село Устинівка може похвалитися своїм бортянством. Бортя - видовбана в дереві дірка (прототип вулика) і зроблена так, що туди прилітають дикі бджоли; для їх приваблювання в бортю кладуть пахучі трави. Мед від диких бджіл значно смачніший і корисніший, ніж від селекційних. На жаль, покуштувати не довелось. Якщо будете в Олевську, то завітайте в місцевий парк - там на деревах висять декілька бортей "як в музеї" (вони пусті, без хазяїв). Ще в Устинівці вперше в житті я побачила справжній дерев'яний міст.
Саме Камінне село починається непомітно: із-за дерев неквапливо виринає каміння. Та ось дорога повертає - і перед Вами розгортається чудова панорама в променях вечірнього сонця. Вас зустрічає Камінне село. Дійсно - село. Дивишся - той камінь нагадує клуню, цей - хату, той - хлів, між ними - купа стежок. Трошки уяви - і побачите старовинне українське село, яке завмерло в кам'яному гротеску. Придивляємось. Мабуть, тут бавився чарівник - абсолютно круглий камінь, розколений на чотири рівні частини під кутом 900, фаллоподібний камінь.
По мальовничому болоту ми йдемо до однієї з "святинь". Це так звані "сліди Бога". Ось тільки питання: "Якого?" На здоровенних каменях дійсно розташовані сліди... Різні. Біля самої драбини - величезний велетенський слід. Я його назвала слідом Велета. Поруч - ніби у тріщині вздовж каменя - маленькі сліди (ми їх поміряли, вийшов гарний 42). Я пройшлася по каменю босоніж, кинула монетку, загадала бажання (воно неодмінно здійсниться!).
Мабуть, час розповідати легенди.
Перша з них про те, як село зкам'яніло. Давно це було, ще коли звірі і пташки розмовляли. Стояло собі село, гарне, біле, чепурне, але люди у ньому булі негарні, жадібні і жорстокі. Вирішив Білобог (в оригіналі Саваоф, можна вставити підходящий прототип) пройтися землею, подивитися, чим люди живуть. Приходить він у це село, але перекинувся жебраком, щоб не знали люди, що з ними Білобог розмовляє. Підходить до однієї хати і просить води і хліба винести - натомився дуже. Відмовили йому. Прийщов до другої хати - і тут відмовили, ще й рогачем нагрозили. Прийшов до останньої - відкрили вікно і викинули окраєць хліба. Білобог підняв окраєць, подивився на нього, спробував надкусити, ледь зуби не зламав. Розсердився Білобог. Повернувся він спиною до села, кинув хлібину через плече і вимовив: "Хай буде це село таким, як оцей хліб - кам'яним!" І скам'яніло село. Так і стоїть до цього часу. Каміння мохом і папороттю поросло, мох глибокий - по литку, а папороть солодка і їстівна.
Друга легенда розповідає про битву Білобога і Чорнобога за владу у світі. Сказують, що зустрілися Боги на верхівці найбільшого каменя в камінному селі. Зійшлися і билися. Так билися, що сліди їхні на камені залишилися. Але зробив Білобог переможні кроки, сили йому дала земля-матінка і подолав він Чорнобога. Щезли Боги до нової битви, тільки сліди залишилися на камені як пам'ять про їх силу. А камінь розколовся - утворилась щілина, вузька-вузька. Здається, що залізеш, а от чи вилізеш? От і говорять, що тільки справжні воїни, чисті душею, ті, хто несе великий вогонь в серці,можуть подолати випробування Богів - пролізти крізь щілину. Якщо воїн не вартий землі рідної - каміння зійдеться і навіки поховає його під своєю опорою.
Ніч ми зустріли в камінному селі. Велике багаття і дружня розмова були нашими товаришами. І компанія була цікава: організатор мандрівки - Олег Зємнухов, журналісти з Олевська, з Києва та працівники Житомирського телебачення. Вони весь час знімали мандрівку на камеру до фільму "Таємниці України".
Якщо ви не проти поблукати болотами Олевська, то раджу доїхати до села Шепетиха і спитати у місцевих, як дістатися до Камінного млина. Про нього існує декілька легенд. Але про це і про те, як огніщани намагалися "оживити" Камінне село у наступному випуску.
Підготувала Ладаслава