Шановні огніщани і побратими!

Вітаю вас з наступаючим великим святом Сварога!

За останні місяці сталося багато цікавих і важливих подій. Ще на початку серпня огніщани прийняли активну участь у Всеукраїнському фольклорному фестивалі «Поліське весілля», організаторами якого були громадська організація «Українська духовна республіка», управління культури і туризму Житомирської обласної державної адміністрації, Житомирський обласний центр народної творчості, управління у справах сім’ї, молоді та спорту Житомирської міської ради. На другий день фестивалю, зразу після чудового виступу народного ансамблю «Сварожичи» з Олевська, Князь Огін на очах житомирян і гостей міста обвінчав за давнім обрядом Рідної Віри дві пари молодих огніщан. Цю знакову подію не обминули увагою всі місцеві засоби масової інформації і сподіваємось, що це стане доброю традицією. 

Вже через тиждень відбулось святкування 20-річчя заснування «Великого Вогню», яке за нашим багаторічним звичаєм проходило недалеко від Житомира на галявині біля Святої скелі Тура, і в якому я особисто, на жаль, не зміг прийняти участь. Відзначити цю подію зібрались огніщани і наші гості з Києва, Рівненщини, Хмельниччини, Тернопілля, Донецька, й навіть з Кьонінгсберга (Калінінграда). Саме статтю про враження від цієї події нашого гостя Яромира, з громади Сколотів (яка входить до складу КЯТ) ми вирішили включити в нашу газету. Його незалежний погляд повинен зацікавити читачів. Стаття надрукована на третій сторінці.

Огніщани вже знайомі з Кристофером Блекуеллом, в минулому номері газети «ЯЗИЧНИК» було надруковане інтерв`ю Іггельда американському часопису «Alternative Religions Education Network»

Нещодавно через моїх європейських друзів я почав дізнаватися про язичницький рух в Росії та інших Слов`янських країнах. Іггельд, у якого я брав нтерв`ю раніше, був люб`язний повідомити мене про інших людей, таких як Князь Огін, що представляє слов`янську духoвну течію "Великий Вогонь", найстарішу духовну язичницьку громаду, що була офіційно зареєстрована у колишньому Радянському Союзі. Так що я зв`язався з Огіном та попросив дозволу узяти у нього це нтерв`ю.

20 лет «Великому Огню»

взгляд человека со стороны

Юбилей "Великого Огня" проходил на поляне, где 20 лет назад была сформирована первая и единственная в странах СНГ официально зарегистрированная Языческая Община. Чтобы не заставлять гостей плутать по Центральному парку Житограда, точкой сбора выбрали пешеходный мост через р.Тетерев откуда в 12.00 14 августа 2010 процессия двинулась к Священной Поляне. 

Светлой памяти огнищанина Игоря посвящается стихотворение его старшего брата Владимира

Рождённый на земле Полесья 
Мне не о чём теперь жалеть 
Подняться просто в поднебесье 
И Поднебесным умереть 

Рідновірська столиця України XIX століття

Назва цього давнього міста племені древлян походить від старовинного слова «короста» - саркофаг. В давнину він, без сумніву, був великим культовим центром, на що вказує той факт, що в самому місті та поряд із ним знаходилося як мінімум три великі святилища. На одному із них колись стояв величезний камінь із зображенням одинадцяти священних язичницьких карбів (ймовірно, їх все ж було 12, але у XIX столітті чи то 2 символи прийняли за один, чи то один погано проглядався). У 1820 році граф Густав Олізар, фактичний власник міста, наказав витягнути з річки Тетерів цей камінь та встановити у своєму парку. Майже сто років цей камінь був візитною карткою міста, всі люди, які в’їжджали до Коростишева з боку Києва, бачили цей камінь. Біля нього проходили і народні гуляння. Граф Олізар заохочував веселощі на Купалу, у тому числі щорічно у цей день організовував конкурс гребців (у той час у Коростишеві було багато професійних рибалок, а у Тетереві - цінної риби), переможця нагороджували дорогим поясом, баранячою шапкою та трьома золотими рублями (на той час це були великі гроші). Священний язичницький камінь простояв до 1917 р. Коли графська сім’я виїхала за кордон, рятуючись від революції, він був знищений попами.

СОВІСТЬ І ПРАВДА ОГНІЩАНИНА

Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!

Леся Українка «Лісова пісня»

Глава перша

Інколи, коли дивишся на небо у ніч магічного повного місяцю, а вітер шепоче ледь чутні казкові слова, моя душа чує голос пращурів. Підійміть погляд над буденним, пізнайте красу грози та таємне світло далеких зірок, силу небесних струменів дощу, та силу вітру, що проймає до кісток. О могутній Перуне! Подаруй мені перемогу! Подаруй силу розуму нашому! Нехай піде страх, і з’явиться слава.