Основою для етико-моральних переконань суспільства нового типу мають бути доплатонівські уявлення про взаємозв'язок матерії і духа та предків. Спотворення цих уявлень християнством в ході становлення цієї релігії призвело до штучного протиставлення духа і матерії, віри у абсолютне добро і абсолютне зло.
Подібна віра робить віруючих пасивними об'єктами життєвих подій, іграшкою в руках посередників між богом і людьми, а отже - рабами. Реконструкція основного міфа, зроблена на основі загально відомої історичної інформації, демонструє, що насправді немає ніякого надприродного бога, якого треба боятися чи вислужуватися перед ним, так само як і немає рая, в який пускають чи не пускають, в принципі не може бути спасіння, бо нема від чого спасатися. Не може бути низходження/падіння звідкись кудись, бо до Платона дух-ум-нусс-діа мислився як атрибут матерії. Це питання - розуміння взаємодії духа і матерії у доплатонівський час у порівнянні з сьогоднішнім - християнами не піднімається. Потенційним вірянам пропонується прийняти в якості аксіоми уявлення, що нібито дух-ідея являє себе окремо від матерії (існує поза матерією, діє сам по собі у відриві від матерії). А чому ми повинні в це вірити? Це неправильне і шкідливе уявлення, яке відразу за замовчанням робить дух-ідею надприродною, а насправді вона природна і невідділима від природи-матерії. Саме у цьому суть дохристиянського анімістичного бачення світу, який спотворив платонізм, котрий і став філософською основою християнства. Нусс-Діа-Ум-Логос в грецькій філософії називався теосом. Цей ум в свою чергу і є всепроникною сукупністю умів усіх, хто був колись народжений, це і сукупність навій-предків (Першопредок, котрий розкинув руки, охоплюючи собою усе буття. В шаманізмі хрест на бубні символізує Першопредка). Тому ум-дух-діа(дій)-теос не виходить за межі природи, не є надприродним.
Якщо ми перестаємо визнавати, що дух (духовне) відділений від матерії (мирське/земне), християнство ідеологічно обнуляється як ідеологічний абсурд. Зробімо це, і ми повернемо анімістичне язичницьке світосприйняття, яке може стати основою язичницького фундаменталізма, який в свою чергу може бути основою для нової сильної європейської ідеології, здатної протистояти етнічно знеличеному глобалізму і рашистським скрєпам.
Радаслава (Наталія Толстіхіна)